Кібербезпека в освіті
Безпека зростаючого покоління в Інтернеті — це відповідальність не лише батьків, а й учителів. Ми створили цей розділ для того, щоб освітяни розуміли актуальні виклики у сфері кібербезпеки, знали як можна захистити себе в мережі та куди потрібно звертатись у разі виникнення кіберзагроз та могли покращити цифрові навички у сфері кібергігієни або знали звідки можна взяти матеріали для проведення навчань про безпеку в Інтернеті.
Глобальні проблеми
Зрозуміти глобальні проблеми — означає зробити перший крок. Більше про загрози, з якими учні найчастіше стикаються в Інтернеті, читайте тут.
Шкідливий контент
Шкідливий (небажаний контент) — матеріали (зображення, відео, аудіо, тексти), що містять зображення насильства, порнографію, пропаганду наркотичних засобів, азартних ігор. Також це різноманітні комп'ютерні віруси та шпигунські програми.
Освітянам важливо пам’ятати про два аспекти шкідливого контенту.
Перший стосується шкільного середовища. До нього належить наявність безпечної шкільної мережі, політики школи щодо онлайн-безпеки дітей і безпечного використання мережі Інтернет.
Другий аспект стосується постійної комунікації вчителів з учнями про те, що вони побачили в інтернеті. Якщо дитина стикається з труднощами під час онлайн-навчання, важливо, щоб вона не боялася розповісти про них і знала, що може отримати допомогу в будь-якій ситуації.
Це особливо актуально, коли навчання відбувається дистанційно та діти значно частіше використовують інтернет.
Часом вважають, що лише вчителі інформаційних технологій мають дбати про безпеку дітей онлайн. Але це не так, адже інтернет використовують на різних уроках, і безпека має бути наскрізною. Учителі, які хочуть, щоб як онлайн-, так і офлайн-формати навчання для дітей були ефективними і безпечними з погляду використання технологій, мусять постійно підвищувати свої цифрові компетентності й бути прикладом, як доречно поводитися в цифровому середовищі.
Встановіть у школі правила використання гаджетів. Ці правила мають бути закріплені в шкільній політиці щодо онлайн-безпеки. Така політика повинна встановлювати ще й порядок реагування на інциденти, пов’язані з безпекою дітей, зокрема в цифровому середовищі. Так, у школі може бути призначений спеціальний координатор для обліку та реєстрації порушень, пов’язаних з онлайн-безпекою, задля формування цілісного уявлення про наявні в школі проблеми та тенденції, що вимагають уваги.
Забезпечте фільтрацію й моніторинг даних, які передаються через шкільну мережу, встановивши необхідні програми. Інтернет-провайдери можуть допомогти їх встановити. Учні не повинні отримувати доступ до шкідливого або неприйнятного контенту через шкільну мережу. Такі системи фільтрування та контролю контенту допоможуть звести до мінімуму передавання неприйнятного (наприклад, насильницького чи порнографічного) контенту в шкільній мережі. А системи фільтрування даних допоможуть відстежувати, хто, що, коли й на якому пристрої завантажує. Такий механізм є одним зі способів запобігання кібербулінгу.
Приватність дітей в Інтернеті
Діти поза межами школи ведуть свої соціальні мережі, діляться даними й активно беруть участь в онлайн-житті. Освітній процес також неможливий без збору інформації про дітей і того, щоб вони ділилися своїми даними з учителями. Останнім часом навчання перейшло в онлайн-формат. У ньому ж і продовжується через повномасштабне вторгнення росії в Україну. Тому саме освітяни мають активно долучатися до того, щоб пояснювати дітям, як зробити навчання онлайн безпечним.
Приватність — це цінність, розуміти яку повинна кожна дитина незалежно від середовища, в якому вона перебуває, і того, як відбувається онлайн-процес.
Що таке приватність?
Кожен має право на приватність. Воно містить:
- заборону на збір, зберігання, використання та поширення інформації про ваше приватне життя без вашої згоди;
- право контролювати інформацію про себе;
- право на захист честі та гідності;
- право на таємницю зв'язку;
- право на захист персональних даних.
Персональні дані — це певна інформація, за допомогою якої можна ідентифікувати особу, наприклад, прізвище та ім’я, дату й місце народження, громадянство, псевдонім, економічне й фінансове становище, дані про майно, банківські дані, підпис, адресу місця проживання.
Кожна людина є власником персональних даних. Але діти часто поширюють свої персональні дані, залишають багато цифрових слідів. Саме тому на уроках варто говорити про приватність. Школа має виховувати в дітей, як і батьки, культуру онлайн-безпеки, зокрема щодо своїх персональних даних.
Що варто знати й робити, щоб учні дбали про свою приватність?
-
- Проводьте уроки приватності для дітей. Найкраще інтегрувати основи онлайн-безпеки в різні дисципліни, щоб забезпечити кроссекторальний підхід, або виділити окремо час на уроки з онлайн-безпеки. Зокрема, рекомендуємо вже готові уроки на тему приватності:
- Поясніть дітям, як налаштувати приватність у своїх акаунтах. Учні мають знати, що акаунт варто зробити закритим, щоб уникати таких ризиків, як небажані контакти, хейтспіч, кібербулінг. Також варто пояснити, що учні повинні приховати всі свої персональні дані й не публікувати їх у розповідях чи постах. Це такі дані, як номер телефону, адреса, електронна адреса, геолокація тощо.
Детальніше про налаштування приватності:
- Встановіть стосунки на основі довіри з учнями та будьте прикладом для них. Турбуйтеся про свою цифрову репутацію. Наприклад, кожного разу, коли під час офлайн-навчання Ви виходите з класу, блокуйте комп’ютер та пристрої, не зберігайте записані паролі на папері. Не публікуйте фото дітей без дозволу їхніх батьків. Не оголошуйте оцінки дітей публічно, адже оцінка кожної дитини — це її персональні дані також і вони мають бути конфіденційними.
- Використовуйте безпечні програми для комунікації. Якщо Ви використовуєте Viber, то уважно прочитайте цей пункт. Формальна комунікація з учнями має відбуватися з офіційної пошти викладача. Для неформальної комунікації, окрім пошти, використовуйте надійно захищені месенджери з наскрізним шифруванням, наприклад Signal або Whats’App. Усі ваші акаунти повинні мати складні паролі та бути захищеними двофакторною автентифікацією. Те ж саме порекомендуйте дітям.
- Розвивайте культуру поваги до персональних даних у школі. Для цього на рівні школи має бути розроблена політика щодо онлайн-безпеки, яка, наприклад, регулюватиме, як освітяни поводяться з персональними даними дітей. Детальніше про це Ви можете почитати в інших розділах.
Кібербулінг
Інтернет став звичною частиною життя й невіддільним елементом навчання. Сьогодні завдяки онлайн-середовищу діти можуть навчатися за будь-яких умов й отримувати доступ до великої кількості корисної інформації. Інтернет дарує можливості, тому не варто ставитися до активного онлайн-життя учнів негативно.
Але й не потрібно забувати, що разом з перевагами існують певні ризики, наприклад, кібербулінг. Кібербулінг — це використання онлайн-контенту або онлайн-спілкування, щоб принизити, переслідувати, залякувати або погрожувати дитині. Якщо ваші учні стикаються з проблемою кібербулінгу, важливо, щоб вони не боялися розповісти про це вам і знали, що можуть отримати допомогу в будь-якій ситуації.
Як зрозуміти, що дитина піддається кібербулінгу?
- Дитина стала більш замкнутою, тривожною, сумною або злою.
- Здається, що дитина стала самотньою або засмученою.
- Коло спілкування дитини в школі різко змінилося або вона повністю ізолювалась від колективу.
- Дитина менш активна у школі, прогулює уроки, не виконує домашні завдання.
Вам здається, що учень/учениця стали жертвою кібербулінгу? Ось простий алгоритм дій:
- Зберігайте спокій та спробуйте поговорити
Не зліться, що учень/учениця менше часу приділяють навчанню. Спробуйте поговорити про їхні почуття та проблеми.
- Підтримайте
Допоможіть зміцнити впевненість учня/учениці. Хваліть на уроках, коли учень/учениця робить навіть незначні успіхи в навчанні.
- Повідомте батькам
Розкажіть батькам про свої підозри, що учень/учениця піддається кібербулінгу. Поясніть, що дитина не винна у цьому. Пам’ятайте, що дитині потрібна допомога та підтримка, а не стрес і сварки через оцінки.
- Підтримуйте зв’язок
Будьте відкритими до спілкування та час від часу запитуйте про справи. Це допоможе налагодити контакт і довіру між вами.
- Допоможіть зібрати докази та повідомити про порушення
Якщо ваші підозри справдилися, допоможіть учню/учениця захиститися від подальших образ. Разом зробіть скріншоти негативних коментарів чи погроз, заблокуйте кривдників та повідомте в службу підтримки соцмережі, де відбувалося спілкування.
Пам’ятайте, діти повинні знати, що таке приватність, і поважати інших у мережі. Рекомендуємо вам провести урок на цю тему в класі.
Також Ви можете отримати більше інформації про кібербулінг в освітньому середовищі на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid.
Небажані контакти та грумінг
Грумінг — це встановлення дорослими дружніх і довірливих стосунків з неповнолітніми особами через Інтернет для вступу з ними в інтимний зв’язок, шантажування та залякування.
Спілкування в інтернеті — чудовий спосіб дружити з іншими дітьми онлайн, але онлайн-середовище також може бути небезпечним. За даними Міжнародного союзу електрозв’язку, 4,9 мільярда людей використовують інтернет. Будь-хто може сконтактувати з дитиною і не завжди з гарними намірами, на жаль. В Україні, як свідчить дослідження медіаграмотності та інформаційної безпеки підлітків, проведене НАПН України в травні – червні 2018 року, 7,1 % опитаних зазнавали переслідування в інтернеті, а це понад 77 тисяч підлітків.
Найстрашніша небезпека — грумінг, коли хтось будує стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею. Таке жорстоке поводження може статися під час фізичної зустрічі, але дедалі частіше воно трапляється онлайн, коли дітей або молодь обманом схиляють до сексуальних дій за допомогою вебкамер або надсилання сексуальних зображень. Так у 2019 році Фонд спостерігання за інтернетом виявив понад 132 000 вебсторінок з відеоматеріалами, які містять сцени сексуального насильства над дітьми.
Освітяни повинні усвідомлювати такий ризик, щоб запобігти йому й під час навчання пояснювати дітям, які небезпеки трапляються через контакти в соціальних мережах.
Як розпізнати грумінг?
- Грумери дуже вправні в тому, що вони роблять, і часто можуть подружитися з дитиною, вдаючи, що в них такі самі хобі та інтереси. Використовуючи підроблені облікові записи та фотографії, вони також можуть бути на вигляд як її ровесники.
- Однак не всі грумери вирішують маскувати свій вік чи стать. Деякі можуть уособлювати бажану фігуру, наприклад, модельного скаута, спортивного тренера, знаменитість чи впливову особу, тоді як інші використовують свій вік і досвід, щоб розвинути стосунки типу «наставника» зі своєю жертвою.
- Грумер буде використовувати ті самі сайти, ігри та програми, що й діти, щоб завоювати їхню довіру та подружитися. Однак вони також можуть маніпулювати, шантажувати та контролювати дитину, потенційно ізолюючи її від друзів та родини.
- Будь-яка дитина може опинитися під загрозою, незалежно від віку, статі, раси чи місця проживання. Деякі діти більш схильні до ризику через інші вразливості або особливі освітні потреби та обмеження, і їм може бути важко отримати підтримку дорослого, якому вони довіряють.
Як запобігти грумінгу?
Найголовніше завдання — це запобігати грумінгу через розуміння небажаних контактів і того, як їх уникнути.
- Поясніть дітям, чому важливо мати приватний акаунт. Тільки так вони зможуть визначати, з ким спілкуватися і хто буде стежити за ними. Поясніть, як налаштувати приватність акаунту в різних соціальних мережах.
- Заохочуйте учнів видаляти контакти людей, яких вони не знають особисто. Попросіть їх переглянути всіх, хто підписався на них або з ким вони є друзями в інтернеті, і перевірити, чи знають вони їх. Якщо ні, можливо, варто видалити таких людей.
- Якщо учні отримують будь-який небажаний контакт від когось, кого вони знають, або незнайомої людини, заохочуйте їх повідомити про цю особу вам або батькам та заблокувати її. Якщо контакт продовжується або стає агресивним чи погрозливим, зверніться до поліції.
- Видалення запитів від незнайомців. Заохочуйте учнів видаляти друзів або не схвалювати запити в друзі від людей, яких вони не знають. Хороша порада — перевірити, чи є них спільні друзі з людиною, яка надіслала запит.
Але якщо небажаний контакт стався, проговоріть різні сценарії поведінки. На прикладі описаної нижче ситуації розкажемо, як комунікувати зі старшокласниками та навчити їх правильної поведінки.
Уявіть таку ситуацію.
Олегу 17 років. Йому важко запросити когось на побачення. Здається, ніхто не цікавиться ним у школі, до того ж він досить сором’язливий. Його друг пропонує скористатися застосунком для знайомств. Олег легко знаходить пару в той самий день.
Запитайте дітей: «Про які захисні заходи варто подумати Олегу, перш ніж погодитися?»
Можливі відповіді:
- Потрібно подумати, чи комфортно розмовляти з тим, кого він ніколи не бачив.
- Потрібно знати, чи може він перевірити, хто насправді ця особа.
- Потрібно знайти службу підтримки, яка може йому допомогти.
- Йому не варто зустрічатися з цією людиною, не розглянувши найкращі способи убезпечити себе.
Як освітяни можуть допомогти підготуватися до цього онлайн-ризику?
Це можна зробити в такий спосіб:
- ввести приклади онлайн-стосунків або знайомств в інтернеті в уроки з онлайн-безпеки;
- допомагати дітям розпізнавати такі проблеми, як кетфішинг (коли людина видає себе за іншого користувача), щоб вони могли краще захистити себе в інтернеті;
- створити безпечне та шанобливе шкільне середовище, щоб учні почувалися комфортно під час обговорення таких питань;
- пояснити, що те, як ми представляємо себе в інтернеті, має свої переваги та недоліки;
- обговорити закони, які регулюють поведінку в інтернеті, як вони інформують про те, що є прийнятним (наприклад, надсилання світлин оголеного тіла або секстинг, тролінг, переслідування).
